Вони були дітьми, коли у їхніх батьків одібрали все. Селян, що жили і працювали на найродючіших у світі ґрунтах, було віддано на поталу голоду й повільної смерті. З тих, хто уцілів, формували армію рабів... Лише тепер ці люди оповідають про пережите. Про те, як їхніх батьків погнали у „світле майбуття". Як забирали останнє. Як вимирали села. Як вони лишилися жити... „Краще б ми не народжувалися..." -- говорить один із свідків.
Серед оповідачів і Президент України Віктор Ющенко, якого ми бачимо на місці поховань жертв Голодомору у його рідному селі Хоружівка на Сумщині. Й потому -- поле стиглої пшениці, що береже в собі пам'ять про недалеке минуле. Автори стрічки відмовились від спеціального написання музики. Натомість фільм наповнено звуками історії -- як глобальної, так і тієї, що живе на рівні побуту.
Українці не скористалися можливістю здобути державну незалежність по закінченні Першої світової війни. Хоча такий шанс був. Наслідки тієї втрати українці почали розуміти від кінця 20-х років, опинившись сам на сам з більшовицькою імперією.
Трагедію Голодомору вплетено в сюжет світової драми початку 1930-х: параліч економіки у США, прихід до влади Гітлера в Німеччині, війна більшовицького уряду, очолюваного Сталіним, із селянством. Останнє боронило приватну власність й відтак мусило або визнати свою поразку, або умерти. Та у 1933-му їх позбавили найменшої можливості вибору. Разом з тим вирішувалося і завдання покінчити з націонал-комунізмом і будь-якими проявами самостійної національної політики. В Україні 1920-х її зреалізовано найпослідовніше, так само „послідовно" й жорстоко її придушили.
Своєрідним провідником у фільмовій мандрівці пеклом історії виступає британський журналіст Гарет Джонс, чия правда про трагедію українців не була почута на Заході. Уряди багатьох країн виявили байдужість до чужої біди. Хоча ситуацію в Україні знали добре -- про це свідчать оприлюднені у фільмі документи... Свідчення людей, що пережили голодний морок, переплітаються у фільмі з щоденниковими записами, які робив Джонс під час поїздки в Україну у березні 33-го.
„Про що ви мрієте, баба Настя?"- запитують в одного із свідків. Відповідь: „Про смерть..." Хоча ці старі люди, які здолали пекло, є такими справжніми, такими живими і органічними...
Образний ряд стрічки розкриває потугу культури, зрощеної працею на землі, любов'ю до землі. Тільки живе і живі мають шанс воскреснути.
За добро заплатимо добром, а за зло — по-справедливості!
avatararij 3 months ago
Pamjatajemo zagyblyh,ne zabudemo vynnyh.
MARJANO1980 7 months ago
Moscow heritage in Ukraine ...
TheCossackmate 8 months ago
Організатри голодомору Сталін (Джугашвілі) Вінокуров Олександр Ягода Генріх (Єнох) Балицький Всеволод Раденс Станіслав Францович Леонюк Хома Миронов (Каган) Лев Григорович Кацнельсон Зиновій Камінський Яків Зельманович Букшпан Михайло Маркович Друскіс Франц Семенович Іванівський (Гібшман) Ізраїль Давидович Каганович Лазар Мойсейович Молотов В списку багато євреїв які були ідеолологами комунізму Тепер зрозуміло чому Ізраїль не визнає голодомору
taras2802 1 year ago
Питання: ота перемотка кадрів, коли Гарет сидить і чекає, і розмови операторів - це так задумано у фільмі?
triphilon 1 year ago
Будемо пам'ятати.Та не пробачимо.
ChernoblAS 1 year ago
Бояться визнавати Голодомор нащадки тих, хто створив.
evgenilchyshyn 1 year ago