Вікторія Черняхівська http://cherniakhivska.com/
***
Той, хто ніколи не знатиме, ким він для мене був
і до яких думок і вчинків мене призводив,
той, в чиї очі і рот зазираєш, як в темну воду,
з ким готова прожити усе життя або хоч добу.
заходиш у нього, як в темну холодну воду,
і ладна втонути, та в ньому лише розчинишся.
А час минув - і забулось, і розпогодилось,
пригадаєш його лише поряд з мізерним чимось.
Отак живеш, розбудовуєш Вавилон,
життя непорушне, неначе застигла глина.
Мрії твої розсипаються і розбиваються, наче скло,
в якому і він був, та й інші колись були...
*
Link to this comment:
All Comments (8)