Одже, чи можна вважати ОУН та УПА фашистськими організаціями? Відповідь, як звичайно, двозначна.
Коріння ідеології ОУН слід шукати в працях Донцова та Міхновського, що створили теорію "українського інтегрального націоналізму". За сутністю своєю це був справжнісенький собі фашизм. Ідеологія будувалася на корпоративізмі, тобто цінність будь-якої людини визначалася відданістю загальнодержавним інтересам та місцем в державній ієрархії. Народні та державницькі інтереси мали бути спрямовані єдиною партією при владі на чолі з вождем. Донцов багато взяв від Ніцше, в тому числі ідею примату волі над розумом та вчинку над роздумом. За сутністю українській інтегральний націоналізм є просто братом-близнюком італійського фашизму. Хоча в вітчизняній масовій свідомості фашизм ототожнюється з гітлеризмом, таке ототожнення є глибоко невірним. Гітлер не був фашистом, він був нацистом. Головна різниця між нацизмом та фашизмом в тому, що нацизм проголошує ідею "панівної раси". Для фашизму такі риси не є характерними. Достатньо згадати, що Мусоліні та Франко рішуче відмовили Гітлеру на вимогу про знищення євреїв, і єврейське населення в цих країнах порівняно спокійно пережило війну. Згідно ж з ідеологією українського інтегрального націоналізму, національні меншості поділяються на дружні та ворожі. Дружніми визнавались меншості, які приязно ставляться до ідеї української держави, ворожими - меншості, що протистоять державницькій ідеї України.
Слід відзначити, що фашизм на початку XX сторічча був нормальним явищем для Європи. Абсолютно фашистськими за сутністю були режими Мусоліні в Італії, Франко в Іспанії, Салазара в Португалії та Пілсудського в Польщі, а також режими прибалтійських республік та Румунії. Фашистські партії мали величезний вплив у Франції, Греції та Югославії. Фактично фашистським був рух де Голя. Єдиними "оазісами демократії" в континентальній Європі в той час були Чехія, Бенілюкс та скандинавські країни разом із

Фінляндією. Відомо що сталося з ними всіма. Єдиними, хто зміг в таких умовах зберегти демократизм були фіни (за що їм величезний респект та уважуха :)), але навіть вони були примушені неохоче піти на союз з гітлерівською Німеччиною.
Одже, нічого незвичайного в ідеології українського інтегрального націоналізму не було. Фашизм як фашизм, не гірше і не краще ніж в інших. Дивно було б чекати на інше, адже українці мали гіркий досвід побудови демократії в тоталітарному оточенні, який призвів до краху УНР. Тому взяття фашизму на озброєння ОУН було цілком природнім. Фашистські принципи залишалися панівними в ідеології українських націоналістів аж до 1943 року, коли, вочевидь через необхідність популярізації національної ідеології та, мабуть, бажання завести дружбу за західними демократіями, намітилася демократизація ідеології ОУН та УПА. В програмних документах стали з'являтися положення про багатопартійність, свободу преси, світогляду, рівноправність та інші ознаки лібералізму. За сприятливих умов ці демократичні зачатки могли б призвести до побудови в Україні держави саме за зразком західних демократій, але сприятливих умов, як відомо, не склалося. Попре всі добрі наміри ОУН та УПА до кінця лишалися авторитарними організаціями. Боротьба за незалежність вимагала централізації та підпорядкування, а не демократії та обговорень. Тому, коли УПА називають фашистами це....в цілому вірно. Важко сказати в який бік розвивалася б ідеологія ОУН та УПА в разі утворення незалежної України десь році так в сорок сьомому. Скоріше за все це було б щось на кшталт франкістської Іспанії, яка мала пройти період фашизму, аби консолідувати націю та прийти до свободи та демократії. XX сторічча було жорстоким, і Європа мала перехворіти тоталітарними ідеями. Але таких ідей слід уникати сучасній Україні.