Ходив у рай – провідав маму Воно й неважко йти туди: Вхиляй у сад низеньку браму Лягай під яблуню і йди. Дорога світлом перевита, Овита китицями зір, Комети, мов колосся жита, Чи відблиски вогнистих лір. Чужого мало, все знайоме І постать мамина й хода, І руки, тихі від утоми, І очі,сиві, як вода. «Ти як сюди дістався, сину? В яку загнав себе біду?» «Не бійтесь, мамо, я не згинув- Заснув я в нашому саду» «Мамо» Богдан Стельмах
igornata 10 months ago
Дуже гарне відео.
superturka1 1 year ago